Протягом останнього десятиріччя Україна суттєво просунулась у гармонізації водно-екологічної політики до європейських стандартів та у реформі управління зрошенням та дренажем. Попри всі наявні перекоси та труднощі у процесі реформування, відповідними Міністерствами та відомствами разом з міжнародними організаціями-партнерами багато чого вже зроблено на рівні розробки стратегій та законодавства. Урядом затверджено та активно впроваджується Стратегія зрошення та дренажу, виконуються зобов’язання України щодо розробки планів управління річковими басейнами, розроблена Водна стратегія України, триває робота щодо доопрацювання та прийняття у ВРУ закону щодо управління державною меліоративною інфраструктурою. В основу всіх цих процесів реформування закладені певні принципи, що були визначені у Стратегії зрошення та дренажу та у інших державних політичних документах, що стосуються управління природними ресурсами та водогосподарською і меліоративною інфраструктурою. Ключовими є два принципи управління, що відповідають найкращим світовим практикам та європейському курсу України. Що це за принципи і як вони реалізуються урядом України?

Перший ключовий принцип всіх реформ в управлінні водними ресурсами та водогосподарською та меліоративною інфраструктурою є принцип водного врядування, що передбачає участь зацікавлених сторін у формуванні та впровадженні водних політик на всіх рівнях управління. Цей принцип реалізується у ході створення організацій водокористувачів (ОВК). Згідно діючого законодавства про створення ОВК, водокористувачі безпосередньо стають власниками зрошувальних та дренажних систем та учасниками процесу прийняття управлінських рішень. В країні вже створено понад 60 ОВК.

На рівні річкових басейнів створено 9 басейнових рад, що залучають водокористувачів та інших зацікавлених сторін на басейновому рівні до розробки та погодження планів управління річковими басейнами.

На жаль, принципи водного врядування та залучення зацікавлених сторін поки не реалізуються на національному рівні для формування міжгалузевої водної політики в умовах зміни клімату та з врахуванням завдань відбудови та модернізації водогосподарсько-меліоративної інфраструктури зараз та у повоєнні роки. Відсутній дієвий Національний водний діалог із цих питань і не виконується завдання створення на рівні Кабінету Міністрів України координуючої Національної Водної Ради як інституції для вирішення питань пріоритетності інвестицій, перерозподілу водних ресурсів та їх акумуляції з врахуванням інтересів всіх секторів економіки в умовах зростаючого дефіциту водних ресурсів.

Другий ключовий принцип, що закладено в основу реформування управління водними ресурсами є принцип розділення функцій управління водними ресурсами на рівні річкових басейнів та управління водогосподарською інфраструктурою для надання водних сервісів для різних секторів економіки. Для дотримання цього принципу у державі було створено Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, якому поступово почали передаватися державні меліоративні системи від Державного агентства водних ресурсів. Держводагентство, своєю чергою, має ключову функцію — управління водними ресурсами на басейновому рівні та експлуатація крупної водогосподарської інфраструктури стратегічного багатофункціонального призначення. Це агентство також сприяє створенню ОВК та залученню інвестицій у модернізацію меліоративних систем на державному рівні та на рівні ОВК. Через Міністерство аграрної політики та продовольства України запроваджено програми підтримки малих водокористувачів та ОВК щодо придбання меліоративної техніки та обладнання. Водночас процеси передачі інфраструктури ускладнені політичним характером рішень, відсутністю ретельного аналізу та затверджених оціночних критеріїв для визначення функціональних, технічних та технологічних особливостей інфраструктури.

У процесах реформування та відбудови водної галузі, модернізації меліоративних систем уряду України допомагають потужні міжнародні організації - партнери. Такі як Світовий банк, Європейський союз, інші країни донори України – США, Японія та ін.

На цьому шляху виник несподіваний інституційний розворот від європейських демократичних принципів та методів управління.

Без діалогу з суспільством, експертним середовищем і міжнародними партнерами нове Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України почало готувати ризикові інституційні зміни. Поглинання Держводагентства Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, що пропонується затвердити на рівні Кабінету Міністрів України виглядає ризикованим кроком. Це протирічить діючим Стратегічним документам та зобов’язанням України, руйнує принципи розділення функцій в управлінні у водній галузі. Реформа меліорації дуже активно підтримується та просувається суспільством, громадськими та науковими організаціями, аграрними асоціаціями та підтримується Аграрним Комітетом Верховної Ради України. Але поряд з важливістю управління водою для виробництва продовольства та продовольчої безпеки, управляти водою треба в інтересах всього населення України та інших секторів економіки. Особливо це потрібно в сучасних умовах зростаючого дефіциту води. Схоже, що боротьба за воду вже розпочалася!

Ми звертаємося до пана Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України та Кабінету Міністрів України з проханням скасувати цей стрімкий непродуманий крок ліквідації Держводагентства і розпочати якнайшвидше Національний Водний Діалог, розробку Водного бачення для України та створення Національної Водної Ради на рівні Кабінету Міністрів України. Всі інституційні зміни повинні ґрунтуватися на чітких принципах, затверджених у державних політичних документах, а не скасовувати їх.

Ми пропонуємо нашу експертну допомогу в організації та проведенні цього діалогу із залученням усіх зацікавлених сторін та міжнародних партнерів України